Вул. Котляревського

на головну

Вулиця Котляревського, як і вулиця Франка, багатолика і невідомо чому названа одним іменем, хоч складається з трьох досить різних кавалків. Перший кавалок - це малесенький завулок, що починається з-поміж загублених в зелені затишних, але, на мою думку, досить невиразних особняків (тому цей перший кавалок тут не фігуруватиме). Якщо завулком спуститися вниз, потрапляємо на кавалок номер два. Зліва піднімається трамвайна колія і, зробивши крутий поворот, далі вже йде нашою вулицею Котляревського.

стоїмо на початку вулиці Котляревського

Вгору рухаємося рвучким серпантином; по бруківці біжить трамвайна колія, по боках - відгороджені сіткою старі шикарні вілли. Вулиця знаходиться в безпосередній близькості від Коновальця і Чупринки, тому і ділить з ними багато архітектурних течій.

видно, що проектували і будували з любов"ю і фантазією

Це квінтесенція львівського пост-будівельного рагулізму. Львів'яни надзвичайно люблять, купивши якесь приміщення на першому поверсі під магазин чи офіс, "відремонтувати" мінімально прилеглий до нього прямокутник фасаду, ігноруючи решту. "Ремонт" полягає у фарбуванні цього клаптя у якийсь абсолютно дикий, рагульський колір, вставляння пластикових вікон і дверей, і заліплюванні всього цього кольоровими пластмасовими вивісками, які максимально дисгармонують з архітектурою. В даному випадку на першому поверсі розмістилася саме компанія, що торгує пластиковими дверима і вікнами. Як кажуть, "насрали й підписали".

дерев'яні балкони вже дуже нечасто трапляються у Львові.

Другий кавалок закінчується. Колія біжить прямо, на Чупринки, і направо, на Київську. Вліво відходить вуличка, яка чомусь і надалі називається Котляревського. Тут ще тихіше та спокійніше.

бройлерний орел :-)

ще одна іменована вілла

на головну