"Професорська колонія"

"Професорська колонія" - це неформальна назва навіть не району, а пари кварталів, що сховалися в кривчицьких лабіринтах. Кривчиці, північно-східна околиця Львова, хоч формально й належить до міста, по суті є селом: там вулицями бігають кури, ланцюгові пси усієї округи скаженіють від появи велосипедиста, а люди ведуть натуральне господарство на своїх подвір"ях. Проте, в закутку Кривчиць, в "апендициті", сформованому контурами Кайзервальду й знесенсько-кривчицькою колією, міститься кавальчик міста. Фірмова ознака Професорської колонії - це, з одного боку, бруковані вулиці з чітким поділом проїжджа частина--тротуар (що відрізняється від простих грунтівок більшості Кривчиць), а з іншого - мікроскопічність тих вуличок. Педантична і філігранна брукована дорога, на якій по ширині заледве вміщається одна автівка середнього розміру -- і поруч аналогічні по ширині пішохідні тротуари. Такого ви у Львові більше ніде не побачите.

типова вуличка Професорської колонії


Наприкінці XVIII ст., коли Львів “вийшов” за межі тісних середньовічних мурів, колишні передмістя поступово перетворились на його дільниці. На межі ХІХ - ХХ століть, під впливом практики створення передмість-садів, що зародилась в Англії, виникли райони віл та особняків. Так постали Новий Світ, Софіївка, Новий Львів, Професорська колонія.


Тут за десять хвилин проїжджає одна машина і проходить четверо людей. Цілком очевидно, - ці квартали проектували зодчі-урбаністи, що, в той же час, втомилися від міського галасу та непішохідного руху. А радянські офіцери післявоєнного Львова боялися тут селитися, щоб не отримати підступної партизанської кулі з лісових заростей Кайзервальду.



пішоходи мають очевидний якісний пріорітет

Будинки Професорської колонії не відрізняються надмірною красою фасадів чи сміливістю архітектурних рішень. Вони відходять на задній план, ховаючись за ширмою садів та дикого винограду.



якнайінтимніше поєднання пішохідних та автомобільних смуг. Мені буде прикро, якщо цю криву бруківку перекладуть.

"Магістральна вулиця" Професорської колонії - вулиця Ніщинського, яка є такою самою, тільки ширшою. (Зліва - місцевий парк, який має від сили чотириста квадратних метрів і, судячи з оголошень на стіні, доглядається майже виключно мешканцями прилеглого будинку.)


Від Кайзервальду Професорську колонію відділяє петля залізничної гілки. (На фото Кайзервальд починається зліва.)


Вам подобається цей район? Також він подобається грошовим мішкам, що доволі масово вселилися сюди за останній час, як і в усі варті уваги закутки Львова. Вирішуйте самі, як складати їм компанію. Тільки благаю вас, не робіть так, як вони - не вирубуйте усі дерева навколо котеджу і не фарбуйте свій будинок в ядучий колір. Все одно на чотирьох квадратних метрах не вийде облаштувати поле для гольфу, а салатова будівельна фарба помітно програє квітучим черешням.

на головну