Вул. Вишенського

Один з найживописніших куточків нашого міста - це околиці Винниківського базару. Близькість горбистого хребта Кайзервальду робить ці вулички стрімкими, що дозволяє бачити широкі краєвиди майже з будь-якої точки. Тут пізніший баухаус гармонійно співіснує, не перемішуючись, із "стандартною" австрійською сецесією та польським раннім конструктивізмом. А легка занедбаність будівель та доріг-тротуарів надає пейзажам особливого львівського смаку. 

Починати прохід вулицею Вишенського можна зі стрімкої Піскової. Увагу одразу привертає містичний зелений напівморок, що панує на рівні перших поверхів. Цей напівморок творить чи не найкраща бачена мною у Львові галерея дерев -  каштанів-однолітків обабіч дороги.


вишукані фасади ховаються за кронами, що їм зовсім не шкодить

Галерея каштанів має тільки одну прогалину. Мешканці будинку номер 21 вирішили, що решта вулиці "йде не в ногу". Тому вони пофарбували свій будинок в нехарактерний холодний колір. А також, по всій очевидності, ліквідували дерево й належну йому клумбу, постеливши на тому місці пацанську плитку.


Пройшовши сотню метрів, ми бачимо, що галерея каштанів закінчується і вулиця повертає наліво й униз. Цей закрут відкриває нам, окрім краєвиду на нижчі вулички, ще й два чудових будинки, розташовані точно на розі.



перед поворотом (ми розвернулися і дивимося на щойно пройдений шлях)


величенька польська вілла з дещо кічковим, проте автентичним розписом (порівняйте)




одразу за віллою є прохід на Личаківську


а це будинок навпроти

Продовжуючи шлях униз, роздивляємося краєвид на Піскову, до якої повертаємося, а також на масив вулиці Лисенка і, в далекій перспективі, стрільниці.


Добравшись до самого низу, озирнемося ще раз


на головну